Помилка Бджоляра: чому після кожного Майдану ми знову опиняємось у “дупі”

Уяви сцену з “Бджоляра”: Джейсон Стейтем іде крізь “систему”, ламає охорону, силовиків, верхівку — і майже доходить до самого верху. Голлівуд каже нам просту думку: якщо проблема в одній людині — прибери людину, і все стане добре.

А тепер головне: ось тут і ховається пастка. Бо Україна вже двічі (і більше) робила те саме — тільки без Стейтема.

Ми виходили на Майдани, скидали “верхівку”, міняли обличчя… А потім — країна знову котилась у прірву.

Це і є Помилка Бджоляра: ми думаємо, що достатньо “добити злодія”. А в реальності злодій — це не людина. Злодій — це правила, за якими система працює.

1) Чому фінал “Бджоляра” — фантастика, а наш — реальність

У кіно злодій у фіналі видає себе: дістає зброю, робить очевидну помилку, стає “поганим” на камеру. У житті все навпаки:

Злодій плаче. Кричить, що його оббрехали. Вмикає “я за народ”, “я служу”, “мене підставили”. Погрожує судами. І суди — часто на його боці.

І якщо герой у реальному світі “випалює верхівку” без правил і доказової бази — він стає не героєм, а “екстремістом” і “загрозою”. Система виживає, просто міняє маску.

2) Чому Майдани врешті програвали (спойлер: ми били не туди)

Майдан — це момент, коли народ зриває стоп-кран. Але після стоп-крана потрібні нові рейки, інакше поїзд поїде тими ж старими — тільки з новим машиністом.

Ми зазвичай робили 3 помилки:

Помилка №1. Віра в “героя”. “Оцей точно інший. Оцей не зрадить.” А система така, що вона або ламає людину, або робить її своєю.

Помилка №2. Немає контролю виконання ідей. До влади — “правильні слова”. Після — “не на часі”. І нічого не відбувається, бо за невиконання обіцянок немає швидкої відповідальності.

Помилка №3. Немає незворотності. Сьогодні кажуть “Конституція — головна”. Завтра роблять “виняток”. Післязавтра — ще один. І твої права висять на гачку: “підвісимо тимчасово”. А “тимчасово” — це у нас назавжди.

3) Найболючіша правда: ми міняли людей, а не правила

Подивись на будь-яких політиків ДО влади — звучать майже нормально. Подивись ПІСЛЯ — звучать протилежно.

І питання не в магії.

Питання в тому, що система дозволяє брехати без покарання. Не виконав програму? Нічого. Зламав принципи? Нічого. Переписав правила під себе? Нічого.

А якщо “нічого” — то чому не робити?

4) Що робить країну “в дупі”: не війна, не бідність, не географія

Нас убиває феодалізм під соусом державності:

закон працює не для всіх однаково,
судді ігнорують Конституцію, коли “так треба”,
силові структури можуть робити “як домовились”,
чиновник не несе реальної відповідальності,
держава стає монополістом там, де має бути конкуренція.

Коли право перестає робити слабкого рівним сильному — країна перетворюється на територію, де сильний “може”, а слабкий “просить”.

5) І ось тут потрібен справжній “Бджоляр” — не людина, а механізм

У реальному світі “Бджоляр” перемагає не кулаком. Він перемагає тим, що:

✅ 1) Є ідея

Не “за все хороше”, а чітка модель: свобода, конкуренція, мінімум державного втручання.

✅ 2) Є контроль по дедлайнах

Не “через 4 роки подивимось”. А 30 / 100 / 180 днів — і публічний звіт.

✅ 3) Є незворотність

Нема “паузи на Конституцію”. Нема “тимчасових” відкатів. Нема права влади відхилитися від курсу, який обрав народ.

6) Вірусна частина: простий план, який кожен зрозуміє

🔥 Податки — як автомат, а не як каральний квест

2% з транзакцій бізнесу (ФОП/ТОВ) автоматично в момент платежу
5% із зарплат — автоматично
жодних інших зборів, “перевіряючих”, “домовленостей”

Менше контактів із державою = менше корупції.

🔥 Нуль “схованих платежів”

Пенсійні, фонди, “дрібні збори” в тарифах, в мобільному, у чеку — все це маскує реальність. Потрібно одне: все прозоро.

🔥 Торгівля без кайданів

Ввіз/вивіз — мінімум бар’єрів. Україна — це або країна можливостей, або тюрма з печатками.

🔥 Суд — або працює як щит, або країни немає

Якщо суддя “не бачить” очевидного — має бути механізм, який повертає рішення до людей (присяжні / прозорі процедури / відповідальність). Бо без справедливого суду будь-яка “реформа” — це плакат.